Хочу офіційно подякувати новій державній владі, всій-всій-всій братії за те, що вони з першого місяця свого правління почали зрізати зарплати, аванси та інші платежі.

Такими своїми діями вони якби кажуть нам, що тепер треба все робити по-іншому. Заробляйте, шукайте можливості. Президент теж не з зарплати починав.  І нічого. Добився чоловік, дивіться.

Так що, закатуйте рукава, автовласники крадіть шашечки у таксистів і вперед – на заробітки! Ну це якщо по-чесному.

Народ цікавиться: на якій мові розмовляє наш Прем’єр?

Ніколи в житті у мене не було жодних схильностей до малювання. По дому купа картин батька, а мені навіть якесь сонечко з промінням ледве вдавалось.

Але в еру комп’ютерних технологій, а точніше сьогодні, все змінилось і я трохи вирішив помалювати.

Будь-ласка, ось клікабельні результати.

Це творіння називається “От вперіщило!”

Тут напрошується щось сумненьке.

Це “Гогі повернувся з армії”.

Цього на роботі побачив. Не колега.

Цікавий сервіс  з’явився у Яndexa – оцінка вартості авто.

Відповідно до цього розрахунку, наприклад, середня вартість мого автомобілю в його теперішньому стані складає 200 790 грн.

Справді зручно.

Перший будмаркет німецької мережі “Практікер” в Україні було відкрито в Макіївці.

Далі – Миколаїв, Львів, Київ.

Цікава статистика. Німці ж повинні розуміти, що роблять.

Як фан серіалів я недавно зрозумів, що геть класичні комедійні серіали, які отримують різні нагороди (”Glee” etc.), мені щось абсолютно не заходять. Натомість ситкоми займаються стопроцентово перші стрічки у власному хітпараді (друзі, хавайметйомазе, біг бенг теорі).

Через це додивившись черговий сезон чергового серіалу я знову почав думати, що ж качати. Вирішив пошукати якийсь ситком.

Ним став британський Black Books.

Скажу так, шансів на те, що він сподобається всім – немає. Однак при цьому він є  взірцевим прикладом гонівного англійського гумору.

Розказує про алкаша-власника книжкового магазину, його помічника та подругу з магазину напроти. Далі комедія положень.

В одному сезоні 6 серій по 22 хвилини. То ж щоб розібратись ваш це юмор чи ні, багато часу не потрібно.

Я оцінив.

Ці пару рядків тексту будуть називатись “кризові роботодавці”.

Справа в тому, що останнім часом я декілька разів чув про те, що люди згодні працювати практично за безцінь. І це абсолютно серйозно.

Так, для прикладу, в один з магазинів міста шукають дівчат зі стажем роботи, які повинні вдягатись по власній формі білий верх – чорний низ за зарплату, уважно, 20 грн/день.

Цей приклад може знайомими трохи і надуманний. Власне важко уявити молоду дівчину, яка буде добиратись на роботу, прати форму та харчуватись за власний рахунок, отримуючи таку платню, тому приведу інший.

Випадково став свідком як продавщиця на Зеленому базарі говорила наступне: “та скільки вже можна працювати за 25 грн на день без обіду і перерви… але іншу роботу знайти не можу”.

І як завжди підсумовуючи такий текст, я жодних висновків та аналітики робити не стану.

Азаров – прем’єр, хоч багато журналістів рахували непрохідним. Тільки Янукович хитро посміхався.

Шуфрич – МНС, хоч казали, що на держмитслужбу зібрався.

Я тут не писав нічого по декільком причинам.

Ну по-перше – це 8 березня і я, як відповідальний чолов’яга дуже сумлінно до нього готувався, дарував подарунки та організовував подорожі.

По-друге, після організації таких подорожей я зліг з простудою на лікарняний, на якому по цей день і валяюсь.

По-третє, я вчора хотів написати про козлів з АГФА-фотоцентру але останнім часом вирішив поменше психувати і практично не нервувати, а тому щоб далі не заводитись – промовчав. Але тільки що передумав і розкажу.

7-8 березня, зарядивши плівку в фотоапарат я фотографував багато гарних, романтичних, високогірних портретів та пейзажів. Творив, одним словом.

У вівторок, геть хворий, закутавшись у шарф, вдягнувши в сонячну погоду теплу шапку, відправився здавати плівку в АГФА-фотоцентр. Кажу їм – і друкуйте і скануйте. Навіть фотоальбом вирішив купити, ось прямо так шиканути.

Хлопці прийняли замовлення, ні разу не здивувавшись плівці, і вже в середу, сповнений гарних передчуттів, я прийшов за готовою продукцією. І склався у нас такий діалог:

- У нас тут з вашими фотографіями накладочка вийшла.

- ?

- Хлопці попутали плівки. Ходім у святая-святих-місце-друку я вам розкажу.

Прийшли. Підвели до відповідального роздруковщика і сканувальника плівок. Кажуть “Ось клієнт”. Той мовчить. Питаю я:

- І?

- Шо… Потіряли ми плівку.

- І?

- Не знаю.

- І що ви пропонуєте?

- Будемо шукати, шо…

- Часто губите плівки?

- Не часто.

Ось так, без вибачень, без сумлінь, загубивши плівку, на яку я дуже розраховував, пообіцявши в кращому випадку відшкодувати її вартість, мене відправили ще на декілька днів чекати.

На цьому місці могло би бути декілька якби: а якби це був перший день народження дитини? а якби це було весілля? Але не буде, я ж вирішив не нервуватись.

Просто розказав про ужгородський фото-сервіс.

Італійське шампанське “Fragolino” має смак схожий з справжнім божоле, в якому абсолютно не відчувається алкоголь.

Надзвичайно сподобалось. Цікаво чи у нас десь продається.